ДЗВІНЕ́ЦЬ

ДЗВІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Напівпаразитична трав’яниста рослина, що приживається на коренях лучних трав. Паразитичними бур’янами є повитиці, вовчки, а напівпа-разитичними — дзвінець, кравник (Бур’яни.., 1957, 5). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 264.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ДЗВІНИ́ЦЯ →← ДЗВІН1

Смотреть что такое ДЗВІНЕ́ЦЬ в других словарях:

ДЗВІНЕ́ЦЬ

дзвіне́ць — напівпаразитична тра­в’яниста рослина, що приживаєть­ся на коренях лучних трав; зілля має властивість розростатися на пустій землі, його дуже мало, мож­ливо, тому воно в уяві народу має есхатологічне значення (есхатоло­гія — релігійне вчення про кінцеву долю людства), бо кажуть: «Як за­родить дзвінець, буде світу кінець». Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 180.... смотреть

T: 27