ДЕРЮ́ЖКА
ДЕРЮ́ЖКА, и, ж., заст. Зменш. до дерю́га. Коли Чайчиха увійшла до оселі, усі п’ятеро дітей лежали на полу й кутались в різне дрантя й дерюжки (Стельмах, Хліб.., 1959, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 255.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДЕСА́НТ →← ДЕРЮ́ГА