ДЕКО́РУМ
ДЕКО́РУМ, у, ч., книжн. Зовнішня пристойність; обстановка, відповідна до рангу, службового становища. А що сказала б вона? Міщанин!.. галабурдник!.. Їй треба декорум… (Коцюб., І, 1955, 408).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 236.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДЕ́КОТРИЙ →← ДЕКОРУВА́ТИСЯ