ДВОМО́ВНИЙ

ДВОМО́ВНИЙ, а, е. Виконаний, упорядкований на основі двох мов, двома мовами. Словники.. допомагають великій справі розвитку та унормування літературної мови, а будучи словниками двомовними — українсько-російськими і російсько-українськими, сприяють зв’язкам двох братніх культур (Мовозн., XIV, 1957, 143); Перші періодичні видання на Україні виходили російською мовою або ж були двомовними (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 25). Двомо́вне насе́лення — населення, яке вільно розмовляє двома мовами. В нашій республіці населення, особливо по містах, — двомовне. Воно добре знає російську й українську мови (Пит. перекл., 1957, 56). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 223.