ДІВИ́ЧВЕ́ЧІР

ДІВИ́Ч-ВЕ́ЧІР, чора, ч., заст. Обрядова вечірка молодої напередодні весілля; прощання з дівуванням. У суботу дівич-вечір одбули, а в неділю повінчали (Стор., І, 1957, 362); На дівич-вечір зібралися всі Катрусині подружки (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 8). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 297.