ДІ́ДО
ДІ́ДО, а, ч., діал. Дід. Коли моєму батькові було на 14 рік, дідо мій Яків помер (Коб., III, 1956, 551).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 299.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДІДОВІ́Д →← ДІДИ́ЩЕ