ГУСА́Р

ГУСА́Р, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях — військовий з частин легкої кінноти, що носив форму на угорський зразок. Восени пройшла чутка, що в Богуслав приїдуть на квартири гусари (Н.-Лев., III, 1956, 133); Першими кинулися на козаків панцирні гусари із списами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 329) ◊ Залива́ти гуса́ра див. залива́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 197.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ГУСА́РИН →← ГУСА́К

T: 133