АМНІСТО́ВАНИЙ
АМНІСТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до амністува́ти. [Антін:] Не бійтесь, я не втік з заслання. І навіть не амністований. Просто реабілітований (Лев., Нові п’єси, 1956, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 39.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
АМНІСТУВА́ННЯ →← АМНІ́СТІЯ