ГУГНІ́ННЯ

ГУГНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гугни́ти, гугні́ти і звуки, утворювані цією дією. День за днем тяжче жити Марічці. До хати внадився Петро.. Доводив її до болю своїм.. бездушним гугнінням (Круш., Буденний хліб.., 1960, 351). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 188.