ГРИМКОТІ́ТИ
ГРИМКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до гримі́ти 1. Спершу, коли Христя чула його голос, що гримкотів аж під високою банею, її душа.. дрібно тремтіла сполоханою пташкою (Речм., Весн. грози, 1961, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 168.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ГРИМКОТЛИ́ВИЙ →← ГРИМКИ́Й