ГРАНАТОМЕТА́ННЯ

ГРАНАТОМЕТА́ННЯ, я, с., військ., спорт. Метання гранат (див. грана́та1). Вони добре зарекомендували себе у Тсоавіахімі, у винищувальних батальйонах, пройшли навчання з стрільби, гранатометання, з тактики партизанської боротьби в лісі (Шер., Молоді месники, 1949, 9). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 157.