ГОТО́ВНІСТЬ

ГОТО́ВНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр ім. до гото́вий 1, 3; стан готового (у 1, 3 знач.). Підтримувати нашу бойову готовність нам необхідно (Ленін, 31, 1951, 368); Комсомольська організація розпочала перебудову роботи з організації рейдів перевірки готовності колгоспу до збирання врожаю (Укр. іст. ж., 1, 1960, 9); Готовність риби визначають проколюванням одного з кусків її виделкою (Укр. страви, 1957, 117). 2. з інфін. Бажання зробити що-небудь Всі вони були молоді й сповнені відваги й невичерпної готовності творити добро (Довж., І, 1958, 453); Юрій Матвійович галантно уклонився перед жінкою, виказуючи готовність одразу ж розповісти про задум вчених народознавців (Вол., Місячне срібло, 1961, 70). З гото́вністю — охоче. Дівчинка з готовністю кидається до книжок, бере зошит, олівець і гордо сідає за стіл (Стельмах, Хліб.., 1959, 390); Він [Черниш] з готовністю прийняв на себе обов’язки старшого (Гончар, III, 1959, 389). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 148.