ГОРЮВА́ННЯ
ГОРЮВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. горюва́ти. Позбудуться нащадки горювання, Наздоженуть загальнолюдський рух! (Граб., І, 1959,123); Твоє горювання здатне й кригу розтопити (Рибак, Помилка.., 1956, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 139.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ГОРЮВА́ННЯЧКО →← ГОРЮВА́ЛЬНИЦЯ