ГОРНОВИ́Й

ГОРНОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до го́рно 1, 2. Горнове зварювання; // у знач. ім. горнови́й, во́го, ч. Робітник, що працює біля горна. Горновий повинен був уміло регулювати газ, щоб вогонь не був надто сильним і не дуже слабим (Ткач, Крута хвиля, 1956, 176); Горнові, прикриваючи обличчя рукавицями, розбурюють льотку (Роб. газ., 10.ІІІ 1952, 2). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 134.