АЛТИ́Н
АЛТИ́Н, а. ч. Старовинна російська монета, вартість якої дорівнювала трьом копійкам. — Та що се ти мені даєш? Се на сміх, чи що? Ти давай більш, давай усі, сорок алтин (Кв-Осн., II, 1956,476).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 35.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
АЛФА́ВІ́Т →← АЛТЕ́Я