ГОНЧА́РСТВО

ГОНЧА́РСТВО, а, с. Виготовлення посуду та інших виробів з глини; заняття гончаря. У землеробів досить розвинуті були домашні ремесла: гончарство, ткацтво, обробка кості, заліза, бронзи (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 193); Жителі цих країв [Карпат] здавна захоплюються гончарством (Цюпа, Україна.., 1960, 274). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 124.