ГОНОРА́РНИК
ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Павл., Бистрина, 1959, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 123.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ГОНОРЕ́ЙНИЙ →← ГОНОРА́РНИЙ