ГНУЗДЕЧ́КА
ГНУЗДЕЧ́КА, и, ж. Те саме, що вузде́чка. Як приїхав під віконце, Вийшла дівка, от як сонце. Взяла коня під гнуздечку, А козака за рученьку (Укр.. лір. пісні, 1958, 238); Прислужники вдвох ведуть коня за гнуздечку (Н.-Лев., II, 1956, 463).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 98.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ГНУ́ТИ →← ГНУЗДА́ТИ