ГЛЕЙКУВА́ТИЙ
ГЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, шо глеюва́тий. Ми з Владеком повинні були тачками відвозити до яру залізний брухт по вузеньких дошках, прокладених в заболоченій глейкуватій землі (Мур., Бук. повість, 1959, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 81.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ГЛЕ́ЙОВИЙ →← ГЛЕ́ЙКИЙ