АЛІЛУ́Я

АЛІЛУ́Я, виг. Уживається у відправах іудейської і християнської релігій для вираження славлення бога. Кат лютує, А ксьондз скаженим язиком Кричить:"Те аеит! алілуя!.." (Шевч., II, 1953, 33). ◊ Співа́ти алілу́я кому, ірон., зневажл. — надмірно вихваляти кого-небудь. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 34.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

АЛІМЕНТА́РНИЙ →← АЛІЛУ́ЙЩИНА

Смотреть что такое АЛІЛУ́Я в других словарях:

АЛІЛУ́Я = АЛИЛУ́Я

алілу́я = алилу́я — уживається у відправах іудейської і християнської релігій для вираження славлення Бога (означає буквально: «Хваліте Господа!»). Кат лютує, А ксьондз скаженим язиком кричить: «Те deum! алілуя!..» (Т. Шевченко); фразеологізм: співа́ти алілу́я — в іронічному або зневажливому смислі — надмірно вихваляти кого-небудь. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 11.... смотреть

T: 132