ГИ́БНУТИ

ГИ́БНУТИ, ну, неш, недок., діал. 1. Гинути (у 1 знач.). То — світла думка про мерців, Про те, як гибли певні браття… Вона знов викличе борців, До бою знов натхне завзяття! (Граб., І, 1959, 161); — Кому хочеться гибнуть з голоду?— твердішає голос (Стельмах, Хліб.., 1959, 25). 2. Гибіти (у 1 знач.). [Мотря:] Аби море та щоб тепло. А то… Якась тобі Горпина на морі, а ти — гибни над холодною рікою (Мороз, П’єси, 1959, 251). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 59.