ГЕПА́К

ГЕПА́К, а, ч., діал. Стусан. — Ну, дістала ж уже вона за те від свого тата добрих гепаків у плечі (Коб., II, 1956, 47). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 53.