ГЕНЕРА́ЛЬСЬКИЙ

ГЕНЕРА́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до генера́л. Розляглася чутка, що пан свата чи вже висватав якусь генеральську дочку (Вовчок, VI, 1956, 324); Під сараєм, де стояв генеральський автомобіль, чувся гомін, регіт (Гончар, Таврія.., 1957, 389); // Такий, як у генерала. [Дрозденко:] Добре, що директор готелю старий фронтовий товариш — бачиш, який номер удружив — прямо генеральський (Коч., II, 1956, 401). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 50.