ГЕНІА́ЛЬНІСТЬ

ГЕНІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що має для життя суспільства історичне значення. ..Вся геніальність Маркса полягав саме в тому, що він дав відповіді на питання, які передова думка людства вже поставила (Ленін, 19, 1950, 3); Геніальність Т. Г. Шевченка включала в себе широку його освіченість, яка не заважала, а допомагала поетові бути оригінальним національним митцем (Вітч., 2, 1964, 152). 2. Власт. за знач. геніа́льний 2. Засіб [упіймати сома] справді навдивовижу простий. Саме в оцій простоті і полягає його геніальність (Донч., VI, 1957, 58). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 51.