ГЕМБЛЮВА́ТИ

ГЕМБЛЮВА́ТИ і ГЕМБЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Стругати гемблем, рубанком. У лісі то рубають, то пиляють, гемблюють (Укр.. казки, легенди.., 1957, 210); Струже [майстер], гембелює, Шипом забива (Щог., Поезії, 1958, 110); Гембля свого під напиналом в саду знайшовши, він ясенові дошки струже і гембелює (Тич., II, 1947, 75). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 48.