ГЕ́РЕЦЬ
ГЕ́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Герць. Завзятий як перець, поки не вийде на герець (Номис, 1864, № 13650); Чоловік десь на морі. Він в бурю, в туман Йде на герець затято: рибалка він зроду! (Л. Укр., IV, 1954, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 54.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ГЕРКОТНЯ́ →← ГЕРДА́НЕЦЬ