АКУРА́Т

АКУРА́Т, присл., розм. Точно, якраз. Буде акурат, як ти казав (Сл. Гр.); [Пелагія:] О! Роман Степанович! З приїздом. Акурат на Юліччине свято приїхали! (Мороз, П’єси, 1959, 174). ◊ В акура́т — якраз. Кінчається вірьовка, А до землі ще далеченько.. Не розгубивсь я в акурат. Рвонув вірьовки верхній шмат (Нех., Казки.., 1958, 19). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 31.