Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
гвіздо́к = цвях — загострений металевий (рідше дерев’яний) стрижень для кріплення (звичайно з шапинкою на тупому кінці); символ страстей Господніх, оскільки, розпинаючи Христа, забивали в руки і ноги цвяхи; про кількість цвяхів для розп’яття були різні думки — три чи чотири; у деяких народних оповіданнях фігурує два (їх замовляли циганові), чотири (циган стільки саме зробив, а хотів ще й п’ятого); за це Христос прокляв його, тому цигани відтоді й кочують по світу; за іншим оповіданням, цвяхи (чотири) було замовлено ковалеві, а він вкинув одного у воду чи сховав під язик; за це ковальська справа є благословенною; приповідка: «Цвяхи красти, то не гріх». Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 132.... смотреть