ГАРНЕ́СЕНЬКО
ГАРНЕ́СЕНЬКО. Присл. до гарне́сенький. Й сіла, і суконочку свою гарнесенько розкинула по кріслі (Вовчок, І, 1955, 375); // Як слід. Гарнесенько обіймемось Та любо та тихо Пожартуєм (Шевч., II, 1953, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 34.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ГА́РНЕЦЬ →← ГАРНЕ́СЕНЬКИЙ