ГАЛЬМУВА́ННЯ

ГАЛЬМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. гальмува́ти. — Бачиш, — учив Перегуда, — справа не дуже складна, тільки треба вміти правильно визначити дистанцію для гальмування (Донч., І, 1956, 428); — Специфічних націй, які існували б тільки для гальмування росту людської культури… таких націй немає (Ле, Міжгір’я, 1953, 116). 2. Активна затримка діяльності нервових центрів або робочих органів (м’язів, залоз). Він [І. П. Павлов] довів, що в нервовій діяльності повсякчасно мають місце зміна збудження і гальмування, перехід одного в інше (Наука.., 11, 1956, 17). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 23.