ГАЛАБУ́РДНИЙ

ГАЛАБУ́РДНИЙ, а, е, діал. Бешкетний. — Галабурдний хлопець, — зітхнула Антоніна Павлівна, — росте, як бур’ян (Мокр., Острів.., 1961, 10). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 18.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ГАЛАБУ́РДНИК →← ГАЛАБУ́РДИТИ

T: 139