ГАЙДА́Р

ГАЙДА́Р, я́, ч., діал. Вівчар. Я ж думала, що дуб зелененький, Аж то стоїть козак молоденький. Ой, гайдарю, виведи із гаю (Чуб., V, 1874, 160). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 16.