ГА́НУС

ГА́НУС, у, ч. Те саме, що ані́с 1. Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили,.. Під челюстями запікану І з ганусом, і до калгану, В ній був і перець, і шапран (Котл., І, 1952, 149). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 26.