ГА́ЗДА

ГА́ЗДА, и, ч., діал. Господар. Василь Півморок був свого часу один з найзаможніших газдів [газд] на ввесь Борислав (Фр., І, 1955, 127); — Це, — каже, вже не вбогий хлоп із прикарпатської долини., а знаний між людей колгоспний газда і трудової медалі кавалер (Жур., Опов., 1956, 192). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 12.