АКОРДЕО́Н

АКОРДЕО́Н, а, ч. Хроматична гармонія з клавіатурою для правої руки. — Нічого працюється, весело!..Якби ще хтось на акордеоні пригравав, зовсім було б непогано (Вишня, І, 1956, 441); Пісня стала загальною, з’явився акордеон, пари кинулися танцювати польки (Ю. Янов., II, 1958, 332). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 27.