Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ву́гіль — недопалене дерево; здавна вживався у магічних обрядах, зокрема з лікувальною метою (відомі обрядодії над хворим «вугля вгасити» та «вугля скинути»); вживали також з очищувальною метою та від зурочення; на вуглі ворожили — як для злих чарів, так а на врожай; символізує також тілесні пристрасті, коли кажуть: «Вугіль і в попелі тліє» (про пристрасті в старому тілі, пop. ще: «У старе вугілля чорт дує»); символіку згаслих пристрастей передає вислів: «У зимне вугля дарма дути». Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 120.... смотреть