АДЮЛЬТЕ́РНИЙ
АДЮЛЬТЕ́РНИЙ, а, е, заст. Прикм. до адюльте́р; // Який зображує подружню невірність. Адюльтерна повість.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 22.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
АД’ЄКТИВА́ЦІЯ →← АДЮЛЬТЕ́Р