ВОДОСТІ́К

ВОДОСТІ́К, току, ч. Пристрій для стікання води (водовідвідний жолоб, труба тощо). Система підгрунтового зрошення складається з.. лотків, окремих фільтрів, оглядових колодязів та водостоку, який відводить зайву воду (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 57); // Спадисте місце на поверхні землі для стікання води; рів, канава. З вимоканням [рослин] треба боротись шляхом поліпшення структури грунту, утворенням канав і водостоків, що запобігатиме застоюванню води у знижених місцях рельєфу (Колг. Укр., 8, 1957, 20). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 722.