АДВОКАТУ́РА

АДВОКАТУ́РА, и, ж. 1. тільки одн. Діяльність адвоката. — Тепер я заробляю дещо дрібною адвокатурою тощо.., — сказав Кміта (Н.-Лев., IV, 1956, 340); Назвав його паном доктором: припускав, видко, що Славко має намір посвятитися адвокатурі (Март., Тв., 1954, 277). 2. Добровільне об’єднання осіб, що подають юридичну допомогу населенню та організаціям порадами, складанням різних документів, участю в судових процесах. Радянська адвокатура, яка існує майже чотири десятиріччя, грає важливу роль в справі охорони прав і законних інтересів громадян, підпорядковуючи всю свою діяльність.. боротьбі за додержання соціалістичної законності (Рад. право, 2, 1960, 122). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 19.