ВО́РОЧОК

ВО́РОЧОК, чка, ч. Зменш. до во́рок. Продасть горщик масла жінка І ворочок сиру (Чуб., V, 1874, 581); Артем витягнув невеличкий ворочок і дав його хлопчикові (Шиян, Гроза.., 1956, 58). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 742.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ВОРС →← ВОРО́ЧАТИСЯ

T: 118