І́РИС

І́РИС, а, ч. 1. бот. Те саме, що пі́вники. Ірис (півники) — багаторічна трав’яниста рослина з родини півникових (Колг. енц., І, 1956, 397); Сумні кипариси стримлять у блакить. Пахнуть іриси, і море шумить (Сос., І, 1957, 200). 2. анат. Райдужна оболонка ока. ІРИ́С, у, ч., збірн. Гатунок цукерок у вигляді кубиків шоколадного кольору. Найбільш поширені помадні, молочні, марципанові.. цукерки та ірис (Укр. страви, 1957, 329). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 47.