ВИШУ́КУВАТИ

ВИШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШУКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. тільки недок. Старанно шукати, підшукувати. На другий день кинулись хлопці вишукувати купця (Мирний, II, 1954, 163); Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними (Бойч., Молодість, 1949, 77). 2. тільки док. Знайти, старанно шукаючи, докладаючи певних зусиль. Вишукав я тут качине гніздечко і дуже пильнував (Вовчок, VI, 1956, 312); Насамперед треба було вишукати місце, де лежали закопані гроші (Фр., VIII, 1952, 294); Велику кімнату вирішили перегородити на дві частини.. Довелось вишукати матеріали для перегородок (Трубл., І, 1955, 103). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 545.