ВИШТУ́РХУВАТИ
ВИШТУ́РХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШТУРХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Штовхаючи, примушувати кого-небудь вийти звідкись. — Геть! Роберт виштурхав Довговуха з кабінету (Хижняк, Тамара, 1959, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 545.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВИ́ШУКАНІСТЬ →← ВИШТУ́РХУВАННЯ