ВИХЛЯ́СТИЙ

ВИХЛЯ́СТИЙ, а, е, розм. Який, рухаючись, вигинається на різні боки. Пливе вихлястий дим з фаянсових люльок (Бажан, Вибр., 1940, 67); * Образно. Черга біля буфету лякливо ховає кудись свого довгого вихлястого хвоста (Донч., II, 1956, 269); // Нерівний, хиткий. Нестор ішов з лопатою й відром. Ішов повагом, вихлястою ходою, трохи подаючись корпусом уперед, як ходять футболісти (Дмит., Наречена, 1959, 102). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 528.