ВИСТРИГА́ТИ

ВИСТРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТРИГТИ, ижу, ижеш, док., перех. 1. Зрізувати ножицями або машинкою волосся, вовну й т. ін. Вона зціпила зуби, взяла в руки ножиці і почала ніби вистригати вузлики на сукні (Н.-Лев., II, 1956, 99); Тимко не став чекати, пішов шукати санітарів. Вони скинули з нього шапку, вистригли навколо рани волосся і змазали йодом (Тют., Вир, 1964, 497); // Позбавляти волосся, вовни, стрижучи. Вистригти вівцю; Вистригти латку на голові. 2. тільки док. Постригти, перестригти багатьох, усіх. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 502.