ВИРІЗНЯ́ТИ

ВИРІЗНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́РІЗНИТИ, ню, ниш, док., перех. Виділяти кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. Тіні різкі вирізняють балкони, тонкі балюстради (Л. Укр., І, 1951, 163); Сміливе, творче використання українського народно-пісенного елементу.. вирізняє оперу К. Данькевича "Богдан Хмельницький" (Мист., 2, 1955, 24); // Розрізняти, помічати за якими-небудь ознаками. Стрільба, чимраз виразніша, долітала звідусіль. З-посеред неї натреноване Хомине вухо вирізняло знайоме чахкання батальйонних мінометів (Гончар, І, 1954, 327); Щождо горян, то Іван завжди міг вирізнити їх з-поміж інших людей (Кол., Терен., 1959, 92). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 470.