ВИПРЯГА́ТИСЯ

ВИПРЯГА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́ПРЯГТИСЯ, яжеться, док. 1. Звільнятися від упряжі. Се як віл у ярмі: коли не випряжеш — не випряжеться (Номис, 1864, № 10013). 2. тільки недок. Пас. до випряга́ти. Коли військо переходить до захисту, коні тоді випрягаються, вози накочуються голоблями на вози, скріплюються ланцюгами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 319). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 463.