ВИПИ́ТУВАТИСЯ

ВИПИ́ТУВАТИСЯ, ується, недок., рідко. Те саме, що випи́тувати. Він [лікар] стукав, слухав, випитувався, оглядав язик (Мак., Вибр., 1954, 177). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 452.