ВИКУПНИ́К
ВИКУПНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто викупляє що-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 418.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВИКУПНИ́ЦЯ →← ВИКУПНИ́Й