ВИКОРІНЯ́ТИ
ВИКОРІНЯ́ТИ див. викорі́нювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 413.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВИКОРІНЯ́ТИСЯ →← ВИКОРІ́НЮВАТИСЯ